МИНИСТЕРСТВО СОЦИАЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 13.08.2014 г. N 87/0/15-14/06

Министерство социальной политики рассмотрело письмо и в пределах компетенции сообщает следующее.

В соответствии со ст. 130 Кодекса законов о труде Украины (далее - КЗоТ) работники несут материальную ответственность за ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации вследствие нарушения возложенных на них трудовых обязанностей. Указанной статьей определяются юридические факты, совокупность которых дает работодателю право привлечь работника к материальной ответственности. К таким фактам в понимании норм трудового законодательства относится, в частности нарушение трудовых обязанностей, наличие прямого действительного ущерба, причинная связь между нарушением и ущербом и вина работника.

Отсутствие хотя бы одного из этих фактов исключает возможность привлечения к материальной ответственности.

По общему правилу, установленному ст. 132 КЗоТ, за ущерб, причиненный предприятию, учреждению, организации при исполнении трудовых обязанностей, виновные работники несут материальную ответственность в размере прямого действительного ущерба, но не более своего среднего месячного заработка.

Под прямым действительным ущербом, в частности, следует понимать утрату, ухудшение или снижение ценности имущества, необходимость для предприятия, учреждения, организации произвести затраты на восстановление, приобретение имущества или других ценностей либо произвести излишние, то есть вызванные вследствие нарушения работником трудовых обязанностей денежные выплаты. По общему правилу работник за причиненный предприятию ущерб несет ограниченную материальную ответственность.

Вместе с тем трудовое законодательство предусматривает возложение на работника, виновного в причинении ущерба предприятию, с которым он состоит в трудовых отношениях, обязанности возместить прямой действительный ущерб в полном объеме без каких-либо ограничений.

Исчерпывающий перечень таких случаев закреплен в ст. 134 КЗоТ.

Обращаем внимание, что письма Министерства не являются нормативно-правовыми актами, они носят разъяснительный, информационный характер и не устанавливают правовых норм.  

Первый заместитель Министра В. Мущинин 

Стаття 134. Випадки повної матеріальної відповідальності

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135 1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 24.12.76 р. N 1616-IX,  від 21.12.83 р. N 6237-X;  законами України від 18.02.92 р. N 2134-XII,  від 05.07.95 р. N 263/95-ВР, (Кодекс законов о труде, ВС УССР, от 10.12.1971, "Кодекс законов о труде Украины")

^Наверх
-->